Продавець Світ Трав - трави, індивідуальні збори, чаї та спеції розвиває свій бізнес на Prom.ua 14 років.
Знак PRO означає, що продавець користується одним з платних пакетів послуг Prom.ua з розширеними функціональними можливостями.
Порівняти можливості діючих пакетів
Bigl.ua — приведет к покупке
Кошик
1860 відгуків
Ми в соціальних мережах! Підписуйтесь, кнопки праворуч :)

Зараз у компанії неробочий час. Замовлення та повідомлення будуть оброблені з 11:00 найближчого робочого дня (завтра, 22.06).

+380 (96) 665-13-33
+380 (99) 665-13-33
вулиця Євгена Котляра, 20 (склад), 61000, Харків, Україна
Кошик
Світ Трав. Сушені трави, збори, спеції, чаї

Сучасна освіта

Сучасна освіта
Фахівець – це не той, що все знає, а той, хто знає, де все це знайти.

17 років. Як ви думаєте, це великий термін? А це твоя молодість.

В 6-7 років нас відправляють в школу. Потім ми йдемо у коледжі, училища, інститути. Чинимо, здаємо іспити, сесії, знову чинимо. Рік за роком у мене вийшло - 17. Але що це нам дає, для чого ми цим займаємося?

Багато хто скаже, що це нам дає диплом. Хтось процитує батьків, додавши, що закінчення університету допоможе нам влаштуватися на роботу. Але чи насправді це так?

Так вже склалося в останнє століття, що суспільство стало робити ухил на вміння індивідів, а не на їх здатність мислити. Воно й зрозуміло - навіщо групі розумних підприємців конкуренти? Вони забезпечать роботою, цінностями і набором свобод півкраїни. А для того, щоб це приносило її більше прибутку – забезпечать нас вміннями.

Гримить промислова революцію, з сіл народ перебирається до міста. Необхідна термінова перекваліфікація з спеціалістів по розведенню пшениці, спеціаліста з нажиманию кнопок керування верстатом. Причому треба навчити не однієї людини, а цілий народ.

Конвеєр включений і понеслась... Народився, навчився, відпрацював, вільний.

Що реально дає нам школа, училище, університет? Дійсно отримуємо там корисні знання?

«Коли я був маленьким, я не знав жодного матного слова. Але школа зробила з мене людину». Надходить дівчина в інститут. Гарна така, добра і порядна. Проходить конвеєр і через п'ять років виходить з дипломом бакалавра і досвідом роботи в порно-індустрії, стажем у вживанні наркотиків, спотвореною картиною світу, з трьома абортами за плечима і бажанням на всіх зробити гроші, по максимуму використовуючи свої вміння та навички.

Багатьох не стосується хоча б частково така доля? Суспільство, в якому ми знаходимося, дуже сильно впливає на наш світогляд, встановлює нам цінності і розвиває смаки до певних речей. А яке суспільство зараз сидить за партами і в аудиторіях?

Все наше освіта спрямована на те, щоб вбити нам певний навик, вміння. Але чи це є суттю освіти?

Звичайно, коли в країні робота є тільки на заводі, де без належної кваліфікації та напрацьованого автоматизму в діях тебе не візьмуть – таке освіта стане в нагоді. Витративши всього лише десяток років своєї безцільної життя, ти знайдеш навички управління верстатом або складанням холодильників! Тебе навчать бути роботом, виконуючи дії, прописані в статуті.

Але навіщо зараз тобі це? Зараз давно вже придумані такі верстати, з якими ти ніяк вже не потягаешься в якості і швидкості продуктивності. Один раз купити і налаштувати робота на виробництво набагато дешевше, ніж утримувати на робочому місці і платити йому зарплату довгі 40 років. Плюс людині властиво помилятися, тоді як у механізмів все інакше. Суть підприємницької діяльності – «зробити» гроші, а не розширити місця, хоча це як наслідок теж присутня.

У навчальних закладах нам систематизовано втовкмачують якісь факти. А оцінкою успішності такого навчання є ступінь учня до запам'ятовування. Але логічним буде питання: «Навіщо?» Навіщо мені все це запам'ятовувати, якщо я вільно можу знайти всю цю інформацію в Інтернеті, посібнику або підручнику? Та й оцінки такої «успішності» дуже суб'єктивні.

Пам'ять – це фізіологічна функція мозку, така ж, як здатність бачити біля очей або здатність чути біля вуха. Тому пам'ять у всіх людей різна. Таким чином, коли ми намагаємося оцінити людину за його пам'яті – це спроба оцінити особистість з її тілесним особливостей, що схоже націоналізму расизму.

Розумно оцінювати функції, які, загалом-то не розвиваються? Звичайно, їх можна розвинути трохи, але не кардинально. Так типовий європеєць може засмагнути, але він ніколи не буде ідентичний у фізіології уродженцям країн Африки.

Багато чудово розуміють, які страждання приносить пропаганда таких тілесних оцінок людей. За прикладами далеко в історію ходити не треба. Але не багато хто здогадуються, що наша освіта приносить таку ж біль учням, з-за неадекватної оцінки. Страждають діти, а потім і їх батьки, що незабаром передається на все суспільство.

А все заради чого? Щоб дитина придбав непотрібний йому навичка? Який швидше за все ніколи йому не стати в нагоді!

Я часто чую цікаве «вирішення» цієї проблеми: «Треба отримати кілька утворень!». Так, дуже розумно! Тепер ми будемо витрачати не 16-17 років, а все життя, щоб навчитися навичкам в 3, 5, 10, та хоч у сотні справ, але які ми ніколи не застосуємо! І найстрашніше в цьому те, що багато моїх друзів і взагалі хлопці, так і роблять! Вони надходять, навчаються, закінчують, знову надходять! Я часто запитую їх: «Навіщо ти це робиш? Навіщо ти вчишся саме тут?» Відповідь жахливий: «Так хочуть батьки... я роблю це для них».

Це справжня турбота про своїх родичів? Невже ми й справді повірили в те, що будучи невдахою і за життя нещасним людиною, вічно незадоволеним своєю роботою і становищем у суспільстві – всім цим ми принесемо благо мамі, татові, дітям та іншим?

Треба раз і назавжди з'ясувати для себе, що освіта – це не процес впровадження навичок у певній галузі, це скоріше дресирування! Освіта – це не кількість років, проведених у стінах навчальних закладів, або кількість сертифікатів, дипломів і докторських ступенів. Освіта – це навіть не кількість інформації, відкладеної у тебе в голові.

Освіта – це розвиток розуму! Ефективність освіти визначається тим, наскільки добре розвинений твій розум, на скільки твій високий рівень мислення, наскільки ти продуктивно мислиш! Ось, що таке освіта!

Ми всі це чудово розуміємо. Погодьтеся, що успішніше буде той чоловік, який здатний продумати і скласти своє життя так, як він хоче. А не той, хто здатний лише паяти праски, так як йому показали в коледжі. Але якщо розуміємо, тоді чому не приймаємо і не діємо щодо цих простих істин?

Навіщо ми поступаємо в ті Внз, спеціальність яких нам не цікава? Щоб відстати від своєї прогресивної життя ще на 5 років? Якщо ти хочеш бути психологом, займатися реабілітацією дітей, чиї батьки алкоголіки, і ти знаєш, що це дійсно принесе тобі щастя, незважаючи на рівень зарплати або чого подібно, тоді навіщо ти вступаєш в інститут, де тебе вчать друкувати логотипи алкогольних компаній на картонних коробках?

Просиджуванням штанів або міні-спідниць у чужих нам за напрямом ВУЗах – ми просто викидаємо себе на узбіччя життя. У той час як хтось йде до наміченої мети, отримуючи потрібні йому навички, домагається успіху, радіє життю і прогресує, ми сидимо і чекаємо: коли ж закінчиться урок, пара, сесія, життя... Це точно твій вибір?

Культивувати в собі розум можна багатьма способами. Я більше віддаю перевагу додаткові курси, додаткову літературу з предметів, які мене щиро цікавлять. Сам постійно відвідую свій університет, оскільки викладацький склад там підібраний на славу і, що дуже важливо, вони вчать мене того, чого я дійсно хочу добитися, але поки не знаю як.

Один знайомий якось сказав мені: «Вища завдання будь-якого Вузу – допомогти студентові розвинути здатність до самоосвіти». Але, якщо тобі нецікавий твій факультет, як лектори зможуть тобі допомогти розвинути цю здатність?

Самообразование – это отличительная черта счастливых и успешных людей. Оно даёт возможность двигаться в том направлении, в котором мы действительно хотим, а не в том, в котором двигают всех, а заодно и нас. Мы должны научиться развиваться в нужную нам сторону, а не ждать что, кто-то нам что-то вдолбит в голову, как в школе. А иначе какой толк в твоей свободе выбора, если все твои ценности и идеи примитивны, а выбор ограничивается маркой пива?

Здесь я ни в коем случае не хочу занизить стандарты образования. Они у нас действительно на уровне. Но беда в том, что мы сами не можем выбрать чему же себя посвятить, что же изучить, чтобы потом с пользой это применить.

В результате всё новое поколение медиков – это как правило недалёкие ребята, которые пошли в мед-училище только, чтобы избежать армии. И эти «врачи» будут лечить моих детей, меня, моих родителей, когда они состарятся? А те, кто действительно имеет склонность и способность к заботе о людях, сейчас учатся на бизнесменов, чтобы заработать больше денег и быть всю жизнь несчастными и недолеченными.

Звичайно, причин цьому багато. Але я, як у нас водиться, запропоную знову почати все з себе. Спочатку визначся, що ти хочеш і куди хочеш. А потім вже стрибай у навчальні комбінати. Вчися цінувати і зберігати життя, молодість і здоров'я, поки все це у тебе ще є.

Інші статті

Наскільки вам зручно на сайті?

Розповісти Feedback form banner